Липень 2015
- Автор n.buchkovskyi
- Загальне
В нашому суспільстві й досі панує думка, що після школи обов’язково потрібно вчитись в університеті, а відмінна успішність і червоний диплом – запорука 100%-ої успішності. Хоча весь цивілізований світ вже давно відмовився від цих традицій і потроху розвивається, виховуючи зовсім нове суспільство із зовсім іншим типом мислення. Чи варто змушувати дітей вчитися тільки на “п’ятірки”?
Ось думка колишнього випускника нашої системи освіти, який ставить під сумніви застарілі принципи.
Для мене, як і для багатьох інших людей, навчання в університеті супроводжувалось твердим переконанням, що оцінки вирішують все.
Викладачі та батьки твердили, що хороша успішність відкриє перед тобою всі двері цього світу. Високий бал – це ключ до успішного життя. І я сліпо вірив їхнім словам…
Я пам’ятаю час, коли навчанням я доводив себе до напівживого стану тільки заради того, щоб отримати високий бал на іспиті. І мені здавалося, що все це має сенс, але зараз… я б не хотів, щоб моя дитина вчилася із таким же завзяттям, як колись її батько.
Це звучить дивно, але зараз я поясню свою позицію.
Жоден роботодавець ніколи не цікавився моїми оцінками в університеті! Ні в одному резюме мені не зустрічалася графа “успішність”, але у всіх без винятку був обов’язковий пункт: “досвід роботи”. Ще дивнішим був той факт, що мої навички роботи на комп’ютері та спортивні досягнення надають мені більшої “ваги” при влаштуванні на нову роботу, ніж п’ятірки в заліковій книжці.
Я забув все, що вчив в університеті
Моя пам’ять влаштована винятковим чином, я забував весь матеріал відразу ж після здачі іспиту. Коли я вперше прийшов на практику, то зрозумів, що за всі роки навчання в університеті я нічому так і не навчився.
І хоча мої оцінки говорили про інше, в моїй голові була повна каша, уривки знань, які я не знав, як і де застосувати.
Як виявилося, 5 років навчання на відмінно в університеті не давали мені ніяких переваг перед іншими “менш” освіченими людьми.
У кінцевому підсумку, всього за 2 перших місяці практики я “нахапався” більше корисних знань і отримав більше професійних навичок, ніж за всі попередні 5 років погоні за хорошими оцінками.
То чи варто було так напружуватися всі ці роки?
“Хороші оцінки” шкодили моєму здоров’ю
Якщо хтось може “ловити все на льоту”, то я не належу до цих людей. Щоб “вкласти” в свою голову знання, мені доводилося “зубрити” напам’ять матеріал. Перед сесією я вчився по 12-15 годин на добу. Пам’ятаю, як “відключався” на парах і в громадському транспорті, тому що сильно недосипав.
Через хронічну втому знизилась моя продуктивність, знання не лізли в голову, день проходив як в тумані.
Сьогодні я дивуюся своїй завзятості й наполегливості через силу змушувати себе робити те, від чого тебе нудить. І чомусь я впевнений, що не зміг би повторити цей “подвиг” знову.
В університеті в мене було багато можливостей завести корисні знайомства. Але я цього не зробив. Навчання і думки про навчання займали практично весь мій час, у мене не вистачало його навіть на особисті справи і зустріч з друзями.
Мабуть, найцінніша можливість, яку пропонує університет – мережа знайомств
Університет – це плацдарм для нових відносин і перевірка здібностей заводити нові знайомства і підтримувати відносини.
Я помітив наступний цікавий факт: ті люди, хто були “душею компанії” за часів навчання, сьогодні добре облаштували своє життя. А на пари вони, власне, не часто ходили…
Якби у мене був ще один шанс, я б менше зациклювався на навчанні й більше часу приділяв студентським рухам, заходам, різного роду ініціативам.
А “червоний диплом”, без жодного жалю, обміняв би на звання “найбільш товариської людини”.
Всьому, що мені сьогодні приносить гроші, я навчився за межами університету
Ефективне навчання можливе тільки тоді, коли є інтерес. Сучасна освіта його вбиває, забиваючи голову всілякими теоретичними фактами, які ніколи не знайдуть свого застосування в реальному житті.
Часом, переглядаючи програми на каналі Discovery, я за годину дізнаюся про цей світ більше, ніж за 15 років навчання.
Я навчився висловлювати свої думки на папері не на уроках української мови, а публікуючи статті в своєму блозі і порталах, на кшталт LifeHacker.
Ось ті поради, які я дам своєму синові чи своїй дочці, коли він чи вона піде в школу:
– Різниця між 4 і 5 настільки розмита, що навряд чи серйозним чином позначиться на якості твого життя. Але от, щоб вчитися на 5, слід вкладати куди більше свого часу і сил. Чи варте воно того?
– Твої рахунки оплачують твої навички, а не оцінки на шматку паперу. Накопичуй досвід, а не оцінки. Чим більше у тебе досвіду в різних сферах, тим дорожче коштує твоя робота.
– Червоний диплом не дасть тобі суттєвих переваг, чого не скажеш про впливових знайомих. Більше уваги приділяй новим знайомствам і комунікації з іншими людьми, саме вони здатні відкрити перед тобою всі двері світу, але аж ніяк не твій диплом.
– Займайся тим, що має для тебе сенс, а не тим, що від тебе очікують інші. Тільки завдяки цьому стануть можливими всі твої великі досягнення.
Я впевнений, що знайдуться люди, які мене підтримають, як і ті, хто не погодиться з моєю точкою зору.
За матеріалами: http://dyvensvit.org/
РУСЛАН САВЧИШИН
Роман Клочко
Юлія Гулакова
Мирослава Кругляк
Уляна Цаволик
Ірина Бігун